СтайкиГрад - вільне обговорення на любі теми без обмежень!
среда, 22 декабря 2021 г.
вторник, 26 октября 2021 г.
День села Стайки 18.09.201
18 вересня стайчани святкували День народження свого села. З нагоди свята у будинку культури відбувся концерт за участі артистів Ржищівської громади. Привітати стайчан зі святом завітали депутати
Озеро Джерело Блакитної глини
Безлюдний білий кар’єр із лікувальною глиною став для нас неочікуваною знахідкою для спільноти Come With Me. Ми зупинилися біля придорожнього магазину на каву й морозиво та в розмові з привітною продавчинею запитали, чи є тут щось цікаве в околицях села Стайки. Поки ми чекали каву, отримали рекомендації з відвідування джерела з блакитною глиною. Без сумнівів ми вирушили на пошуки природних косметичних процедур.
Ми уявляли собі пляж в усіх традиціях лікувальних курортів – бабусі, змащені сірою сумішшю, гамірні діти з кольоровими надувними нарукавниками та холодне пиво з креветками. А потрапили в дике недоторкане місце, де навколо немає ні душі. Знайти цю локацію непросто – пробравшись вузькою стежкою поміж колючої обліпихи, опиняєшся в кар’єрі з білими піщаними горами та зеленим оазисом посередині.
Тут можна усамітнитися з природою, влаштувати пікнік, засмагати та гуляти кручами. Але головна особливість цього місця – цілюща блакитна глина, яка відома своїми корисними для шкіри властивостями. Від великого озера тут залишився маленький клаптик води, декілька метрів квадратних, оточені насичено-зеленими очеретами. Поплавати у ньому не вийде, але для того, щоб змити глину – вистачить.
У кар’єрі можна усамітнитися на всі вихідні з наметом або просто провести один день на відлюдному лікувальному курорті.
Джерело: the-village.com.ua
среда, 26 июля 2017 г.
Історія села Стайки
Село Стайки розташоване в північній стороні Кагарлицького району, за 27 км. від районного центру. Зі сходу його омивають води Канівського водосховища. Площа населеного пункту – 486,6 га, – 2 147 осіб, кількість дворів – 452, 73 осіб\км. Географічні координати: 50 03 51 пн.ш. 30 54 13 сх.д. Середня висота над рівнем моря 189 м. На території села знаходиться сільська рада і діють Стайківська ЗОШ I – III ст., ДНЗ “Струмочок”, з 2014 року амбулаторія загальної практики сімейної медицини, будинок культури, історико – краєзнавчий музей “Берегиня”, бібліотека, відділення зв’язку, ПОСП “Дніпро”, СТ “Дніпро”, Стайківське лісництво Ржищівського держлісгоспу, 8 приватних підприємств та адмінбудинок. У селі газифіковано 500 дворів, газифіковано приміщення школи, дільничної лікарні, дошкільного закладу, сільської ради, 720 дворів. Гійом Левассер де Боплан в описі України в 1650 році писав: ” Ще нижче від Трипілля, від верхів’я гори, бачимо давнє місто Стайки. Тут є пором, яким переправляються через ріку”. Відомий український письменник репресований і розстріляний, а згодом посмертно реабілітований Григорій Косинка у 20 – х роках минулого століття писав: От і Стайки… Отаку мудру назву дали Стайки. І село справді стоїть не на горбах, наче стайки кіп: хати виринають довгими рядами, кущі схожі на стоги сіна завершені, а хліви – на півкопи – видне сільце таке”… Наче Богу не догодили, – казали старі люди, – Посіяв нас межи чорториями, серед гір, наче виплюнув…
Про давню історію Стайок нагадують стародавні кургани, яких навколо Стайок налічується понад 60. Великі могили – то переважно дохристиянські поховання вождів, воєвод, бояр VIII – X ст. Під час розкопок археологи знайшли стародавні гривні (срібні злитки вагою близько 200 г.) та прикраси із срібла. Стайки історично стоять в одному ряду з Витачевом, відомим з давніх писемних джерел (з 945 р.). Трипіллям (Треполь), згадуваним з 1093 р., та Ржищевим, відомим з 1151 р. Довідку про Стайки давав енциклопедичний словник Брокгауза та Ефона, де село називається містом і містечком Київської губернії і повіту за 60 верств від Києва на правому березі Дніпра. У книзі краєзнавця та історика Л.Похилевича “Сказания о населенных местностях Киевской губернии” за 1864 р. зазначено: “Стайки в старину был укрепленный муром над Днепром и об нем часто упоминается во времена казацких воин. 7 – го февраля 1669 года гетьман Дорошенко пожаловал Стайки с перевозом через Днепр митрополиту Иосифу Тукальскому, который в том году отдал их на содержание Киевской духовной академии (тогда коллегии); за него или за Киево – Братским училищным монастирем местечко считалось до отобрания от монастирей недвижимых имений и поэтому единственно выговорено в тракте 1686 года с Польшей к оставлению за Россией вместе с митрополичьим имением, на правой стороне реки Стугны лежащим. Местечко расположено на возвышенной равнине в полуверсте от Днепра. В прежнее время через селение протекала речка Иква, ныне высохшая. Северная половина села по левую сторону Иквы называется Литвиновкой, а южная – Гуриновкой. Жителей обоего пола: христиан – 2 741, евреев -42. Церковь Успенсая, деревянная, 4 – класса; земли имеет 109 десятин; построена в 1858 году на место прежней”.
Про Стайки як про місто написано в “Книзі Великому кресленню” (у 1627р. в літописах з історії козацьких воєн у XVII ст.). У самому містечку знаходиться велике городище, а на його околицях ще три городища і 59 курганів. У 1819р. та 1875р. тут знайдені карби з древніх гривень і різних монет. Багато історичних відомостей про Україну знаходимо в книзі француза Гійома де Боплана, виданій у 1650р. Цей інженер – фортифікатор, що служив капітаном у польській армії, поклав 8 років праці на складання карти України. За Бопланом, більш старе Трипілля зветься “городком”, Стайки – “Древнім городом”, а Ржищів – “городом”. Інші історичні свідчення дають підстави стверджувати, що безперервне життя в Стайках продовжується не менш як 1200 – 1300 років.
Нині понад Лазоровою Балкою тягнуться жовті плями – рештки поселень часів трипільської культури. Свідками трохи пізнішої історії є городище, розташоване в північно – східній частині села. Археологи вважають, що Стайківське городище – це залишки давньоруського міста, великого порту на Дніпрі, збудованого сином Володимира Святославовича (кінець Х ст.), і називалося воно Святополля. Городище (і сьогодні цю частину села називають “городком”) було оточено двома рядами валів з ровом між ними. Вали і рів збереглися.
Назва села Стайки походить від слова “стойки”, тобто місце стоянки торгових суден на великому водному шляху “з варяг у греки”. У ті часи протікала р. Іква, що розділяла його на дві частин: Литвинівку і Гуринівку. На її місці залишилися струмок та ряд ставків. Південно – західна частина сучасних Стайок була болотистою і покрита очеретом та верболозом. Перша документальна згадка про Стайки відноситься до 1576 р. У наступному документі зафіксовані дані про те, що Стайки належали князям Глинським у 1620 – роках, а в середині ХVII ст. перейшли у власність каштеляна Максиміліана Бржозовського.
Під час Визвольної війни українського народу проти польської шляхти 1654р. цю надзвичайну вигідну в стратегічному відношенні місцевість займали запорізькі козаки. Містечко Стайки за Богдана Хмельницького було укріплене та стало опорним пунктом повстанців і козаків. Стайки в старовину були укріплені пунктом над Дніпром, про який часто згадується під час козацьких воєн.
У 1649р. Стайки стали сотенним містечком Канівського полку. Пізніше, у 1657 р. Стайки вже були володінням гетьма Івана Виговського.” Після нього село перейшло до Петра Дорошенка, 7 лютого 1669р., – “стверджує у 1864р. Л. Похилевич. Дорошенко ” пожалував Стайки з перевозом чероез Дніпро Митрополиту Йосипу Тухаському, який того ж року віддав їх на утримання Київській духовній академії”. За російсько – польським договором 1686р. Стайки залишилися за Росією, прикордонним пунктом, у той час, як територія Правобережної України, до Києва, ще більш як століття залишалась під владою Польщі.
Наприкінці XVII ст. село перейшло до гетьмана Івана Мазепи, який у 1707 році подарував його Києво – Печерському монастирю. Після секуляризації Катериною монастирських земель (1764р.) Стайки були державним селом, центром Стайківської волості. У 1854 р. в селі проживали 1066 чоловічої статі, 1105 – жіночої, налічувалося 334 двори. Річки Іква, Бурти, ставки біля урочищ Жипаровичі, Буртусівка, Лисицеве були окрасою околиці. Жителі утримували волів, корів, кіз, овець, свиней, птицю.
На 1 січня 1900р. у Стайках налічувалось 421 двір, де мешкало до 4492 осіб. Працювали 3 цегельних заводи, 39 вітряків, 3 водяних млини, 2 крупорушки, 3 олійниці, 5 кузень, церква, двокласна школа, фельдшерський пункт, мануфактурні крамниці. Селу належали 4322 десятини землі (державним селянам – 4199 десятин та 123 – церкві). Частина селян працювала на цегельних заводах, що належали місцевим багатіям: Каблову, Ткаченку і Кріковському. Згодом, ще до революції, збудовано 2 нових цегельних заводи.
У селі відбувалося сім ярмарків на рік. Радянська влада в Стайках встановлена в січні – лютому 1918 р. На території села в липні – серпні 1919р. перебував загін Зеленого (Данила Терпила). Сільська рада створена в 1920 р. Першим її головою був Юхим Левкович Шестопал. Навесні 1921р. організовано комнезам, який очолив І.І.Нікітін. Ще у XVIII столітті у Стайках було налагоджено виробництво цегли, горшків, черепиці, засновником якого був рід Круківських. Виробництво цегли започатковане під Забарським сипцем (Забара). Друге маленьке підприємство було під Юшківським шпилем, яке належало Байківським. Управляючим було призначено Ключицького, і тому ці перші заводи носили назву – заводи Ключицького. У 1908 році приїзжий Прохор Коплов прикупив у громади ділянку землі на березі Дніпра, під Прокопенковим шпилем, і в 1909 році з синами Тимофієм і Федором розпочали будівництво майбутнього підприємства. Висота шару сировини становила 26 м. У 1910 році з цегли – сирцю було побудовано кільцеву піч та побудовано вже з опальної цегли димову трубу 47 метрів. У 1912 – 1913 р.р. Бяліковим, Кобловим, і Кур’яновим були побудовані цегляні заводи та привезена і встановлена парова машина з Німеччини “Вольф – Букау” та пресове обладнання. Поруч з машинним відділенням був побудований млин, який використовували для тонкого помелу борошна.
Виробництво цегли в 1918 році зупинилося. Цегельня і млин були зруйновані. І лише в 1926 році було поступово відновлено випуск цегли. В 1930 році побудований череп’яний цех по випуску “марильської” черепиці.
З гори до заводу стежки були викладені цеглою, а на Музичний шпиль були споруджені дерев’яні сходи з лавочками для відпочинку, які простояли до Великої Вітчизняної війни.
В 1941 році заводи припинили працювати.
Відновив завод роботу в 1944 році.
В 1950 році побудували електростанцію з величезною котельнею і локомотивом “Герміц”, завезеного з Німеччини.
У зв’язку з будівництвом Канівської гідроелектростанції 1979 році заводу №12 (братів Василя, Петра та Миколи Кір’янових), що під Лисою горою, було ліквідовано.
В заводоуправлінні було в 1948 році три заводи: №10, №11, №12, на яких працювало біля 1200 робітників. Заводи випускали по 70 – 100 млн. штук цегли в рік.
У жовтні 2004 року робітники були звільнені і заводи припинили своє існування.
Село Стайки Ржищівського району Київської області під німецько – фашистським режимом перебувало з 16 вересня 1941р. по 23 листопада 1943р. Як проходили перші дні німецько – фашистської навали у селі Стайках, дізнаємося із щоденника Вані( Івана Йосиповича) Чабана, який у червні 1941 р. закінчив 9 класів і перейшов до 10 класу Стайківської середньої школи. З 27 листопада 1939 року по 28 листопада 1942 року він вів щоденник (нині зберігається у Стайківському історико – краєзнавчому музеї “Берегиня”).
Із записів Вані Чабана наведено невеликі фрагменти подій, що відбувалися в селі Стайках: “… про війну я дізнався 22 червня о 2 годині від учительки нашої школи ( цього дня 0 12 годині по радіо із заявою виступив перший заступник голови Раднаркому СРСР, нарком закордонних справ В.М. Молотов, який повідомив про розбійницький напад гітлерівської Німеччини на СРСР і закликав радянський народ стати на захист соціалістичної Батьківщини).
В цей день 9 клас (учні, що перейшли до 10 класу) готувався до постановки спектаклю “Гаврош” у Стайківському сільському клубі. Ми класом збирали гроші на прогулянку до Канева і для цього заробляли гроші. В класній касі було вже 162 крб., зароблених постановками спектаклю в с. Рудякові і в с. Стрітівці.
…із Стайківських шпилів було дуже добре видно, як 23 червня німецькі бомбардувальники бомбили аеродром(Бориспіль), день і ніч горіло на лівому березі Дніпра. На другий день війни, випускники – хлопці, а їх було 14, в єдиному патріотичному пориві, з’явилися до Ржищівського військомату і попросилися, щоб їх зарахували добровольцями до Червоної армії. У1941 році випускників у школі було 28 осіб.
Розпочалася евакуація матеріальних цінностей з колгоспу та державних установ. У районі цегельного заводу №2 організована переправа через Дніпро. В цьому році Стайківський колгосп “Перемога” досяг високих успіхів у тваринництві. У 1940 році колгосп був учасником ВДНГ у Москві , де прославився своїми скакунами. У вересні колгоспники переправляли через Дніпро високоудійних корів і високоякісних скакунів. За переправу відповідав голова колгоспу Бондар І.П., та було вже пізно (переправа постійно використовувалася військами радянської армії). Коли переправились через Дніпро і відігнали худобу на кілька кілометрів від лівого берега, налетіла німецька авіація і почала скидати бомби. Супроводжуючі розбіглися, худоба також.Частина колгоспників навічно залишилася на лівому березі Дніпра, решта повернулася до села Стайки”.
Далі з щоденника Вані Чабана:
“Зараз без 20-и хвилин перша година дня.9 серпня. Тільки що прийшов із снарядосховища. Радянські снаряди били по Стайках, де повно в засадах червоноармійців… Чи помилково, чи хто його знає чого, а наша флотилія била по своїх. Зараз німці знаходяться у Стрітівці… По них увесь час б’ють, попадають чи ні – не знаю… але б’ють… В даний момент з Витачева залпами посилають снаряди десь аж у Стрітівку..
10 серпня 1941 року на світанку, о 4 годині, німецька колона мотоциклістів – розвідників в’їхали в село в напрямку з Кагарлика. Об’їхавши майже всі вулиці села, поїхали в напрямку до Кагарлика (був окупований 3 серпня 1941р.). Стайчани виглядали із своїх дворів, з вікон, але вийти на вулицю боялися. І лише через тиждень в село увійшла колона танків. В центрі села, де був посаджений молодий парк, обнесений парканом з дерев’яною аркою “Парк ім. Сталіна” (вони) розвертали свої танки, давили молоді дерева, розчавили гусеницями арку, вискакували з танків, гиготіли, топталися по ній чобітьми.
Навпроти Будинку культури, який на той час будувався, була криниця, з якої у свій час брали воду церква і школа, почали роздягатися до трусів, обливалися криничною водою, сміялися, гиготали, поводилися біля криниці, як дикі люди”.
Записи в щоденнику Вані Чабана про події в с. Стайки правдиві і підтверджуються архівними джерелами.
воскресенье, 26 января 2014 г.
СТАЙКИ: ЦЕЛЕБНАЯ СИЛА ГОЛУБОЙ ГЛИНЫ
Есть в 60 км от Киева небольшое село Стайки. Если ехать из Киева то, по дороге мы проезжаем Триполье и Витачов, описанный мною здесь. Интересно это маленькое и неприметное село еще более неприметным озерцом на его окраине, вблизи от берега Днепра.
источник
Когда то там был карьер, но появился родник и стал вымывать из недр планеты частички голубой глины, намывы которой можно увидеть и по сей день.
Когда то там был карьер, но появился родник и стал вымывать из недр планеты частички голубой глины, намывы которой можно увидеть и по сей день.
Само озеро площадью не более 20-30 метров в диаметре и глубиной около 3-4 метров. Берег озера - песчаный, что делает его очень удобным для отдыха и купания в летнюю пору года. Людей здесь бывает очень мало, да и не уместит оно большого количества людей на своем бережке.
Голубую глину применяют как наружно так и внутрь. Способ применения целиком зависит от заболевания. Для лечения некоторых заболеваний совмещают оба способа. В нашем случае, мы будем применять голубую глину наружно прямо на пляже озера, поднявшись к ее выходу и смело обмазав себя (или нуждающиеся участки тела) ею.
Своими антибактериальными свойствами глина обязана радию, который имеет большую силу. Если измельченную глину долго держать на солнце, то содержание в ней радия увеличится. Для нашего организма радий в чистом виде нужен совсем в небольших дозах. Их мы можем получить при лечении глиной. Никакой микроб, вирус и микроорганизм не способен устоять перед подобным излучением. Именно радиоактивность делает глину естественным стерилизатором, который, в отличие от химических антисептиков, убивает не только микробы, но и их токсины, помогает бороться против новой микробной инфекции.
Для того, что бы набрать голубой глины, нам понадобится подняться вдоль текущего в озеро ручья вверх, по склону карьера и там уже находится глина, обильно смоченная чистой родниковой водой, которая и будет использована нами.
Для применения внутрь используется чистая жирная глина без примесей песка и посторонних включений. Лучше использовать глину, взятую одним цельным куском. Брикет разбить на маленькие кусочки, которые с помощью ступки или бутылки растолочь в порошок. Затем просеять через сито, чтобы избавить от примесей. Чистый готовый порошок выставить на солнце. В таком виде глина готова к употреблению. Количество применяемой глины нужно регулировать в зависимости от потребностей организма.
Вреда глина не приносит, но в отдельных случаях может вызвать неприятные реакции. При слабом желудке сначала пьют воду с добавлением небольшого количества глины. После привыкания организма можно принимать половину чайной ложки, а затем и полную, доведя до двух ложек сразу или небольшими порциями в течение дня. Детям достаточно одной чайной ложки. Нормальная доза для взрослого - две чайных ложки порошка глины в день. Глину разводят холодной водой и принимают два раза в день, утром и вечером, обязательно за час до еды (если не указан другой метод приема глины). Не следует, после приема глины много есть. Если прием глины сопровождается болями, ее неплохо подержать на солнце, тогда она переносится гораздо легче. Разведенный порошок глинынужно пить глотками, а не залпом. Если на дне стакана осталась глина, можно добавить еще воды. Нельзя использовать для размешивания глины металлическую ложку. Если больной предпочитает принимать порошок вместе с другим напитком, желательно делать это с настоем мяты или другой лечебной травы, но без сахара. Можно добавить небольшое количество меда. Нельзя пить глину с молоком или кофе. Тем, кто предпочитает принимать порошок глины в сухом виде, нужно положить в рот небольшой кусочек глины,дать ему растаять во рту, а затем проглотить и запить небольшим количеством воды. Поступая таким образом, вы укрепляете свои зубы и улучшаете пищеварение.
четверг, 12 декабря 2013 г.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)
Фейсбук групи про село Стайки
СтайкиГрад - вільне обговорення на любі теми без обмежень! СТАЙКИ_info Стайки - КУЛЬТУРА Староста села Стайки
-
Село Стайки розташоване в північній стороні Кагарлицького району, за 27 км. від районного центру. Зі сходу його омивають води Канівського ...
