8 грудня 2004 року, після прийняття Верховною Радою України політичної реформи та змін до закону про вибори, Майдан було розпущено. Форпостом і організаційним центром української “помаранчевої” революції залишилося наметове містечко на Хрещатику. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з начальником охорони наметового містечка на Хрещатику Євлогієвим Олегом Анатолійовичем.
- Пане Олегу, розкажіть, будь ласка, про себе. Звідки Ви родом? Як давно на Майдані? Як почуваєтеся?
- Родом я зі славного села Стайки, що на Київщині. Народився у 1984 році. Раніше займався різьбленням по дереву, зараз працюю в Києві ювеліром на заводі Ремточмеханіка та навчаюся заочно в Художньо – промисловому інституті.
З першого дня “помаранчевої” революції перебуваю на Майдані та Хрещатику. Почуваюся, загалом, добре, хоча є трохи кашель, оскільки стоїть сира погода.
- Що спонукало Вас взяти участь у революції? Які у Вас враження від неї як у безпосереднього її учасника?
- Гадаю, що кожен, хто любить свій народ, свою Батьківщину, не може стояти осторонь від усього того, що діється та робиться зараз у нас в країні. Суцільне попрання нашої свободи, нашого права вибору, спонукало не лише мене, але й мільйони людей вийти на майдани та вулиці України, щоб відстояти ці свої права. Мої враження від революції дуже сильні. По – перше, ніхто, зокрема й я, не чекав, що повстане вся Україна, що буде така кількість людей. По - друге, я не думав, що нам будуть так сильно допомагати. Допомога надходить звідусіль, з усієї України. Кожен допомагає у міру своїх сил і можливостей. Нас підтримує весь світ.
- Ви начальник охорони наметового містечка. Скільки людей перебуває в ньому? Від чого і кого Вам доводиться його охороняти?
- Щодо охорони, то, передусім, нам доводиться охороняти наметове містечко від людей, які постійно намагаються чинити проти нас дрібні, й не тільки дрібні, провокації. От, скажімо, декілька днів тому під’їжджає машина “Швидкої допомоги”, з якої вискакує з десяток молодиків з палицями і намагаються вчинити напад на один із флангів містечка. Або інший випадок, досить типовий. Підходить до наметів група молодих людей, перевдягнутих в помаранчевий одяг, щоб зав’язати бійку з перехожими, які перебувають біля наших наметів. А в цей час інша група скритими камерами все це знімає. Був випадок, коли нам привезли каву з клофеліном (це потім визначили наші лікарі), і п’ятнадцятеро наших людей захворіло. Слава Богу, все обійшлося. Та й вночі ми не ходимо поодинці, бо є випадки, коли на нас нападають такі розбійні групи. Тобто роботи вистачає.
Я можу сказати, що тільки на периметрі (від вулиці Прорізної до Головпоштамту) у мене стояло 4 тисячі осіб. А у двох таборах, верхньому і нижньому, - близько 6 тисяч. Люди постійно міняються, одні їдуть додому, на їхнє місце приїжджають інші, деякі їдуть додому на декілька днів та повертаються назад. Постійно є приплив нових, свіжих сил.
- На Вашу думку, хто ці люди, які вчиняють такі провокації?
- Як правило, вони не мають пізнавальних прикмет. Це молоді хлопці кремезної статури. Їх часто підвозять на машинах. Інколи вони перевдягаються у нашу символіку. Матюкаються. Правда, був випадок, коли під’їхала машина, з якої вийшли хлопці у біло – голубих шарфиках, які потім швиденько поховали в кишені. Отже, нам весь час доводиться бути насторожі, відпочивати нема коли. В мене бувають такі ночі, коли я зовсім не сплю, або відпочиваю лише 2 години.
- Як довго ви збираєтеся бути на Хрещатику? Що робитимете далі?
- Поки що маємо вказівку стояти до 26 грудня, дня переголосування. Ми зараз намагаємося реорганізувати табір. Знімаємо малі намети та замінюємо їх на великі, сорокамісні, що опалюються. Окрім того, треба навести лад в самому містечку. Багато людей вже поїхало, але багато й лишилося, тому треба проводити перереєстрацію. Можливо, частина нашого наметового містечка не буде розпущена, а перебазується до Донецька або Одеси, щоб допомогти коаліції “Сила народу” у передвиборчій агітації.
- Не боїтеся?
- Знаєте, “вовків боятися - в ліс не ходити”. Спочатку боялися, але, як не ми, то хто?
- Як Ви оцінюєте прийняття політичної реформи в “пакеті” зі змінами до закону про вибори та оновленням складу Центральної виборчої комісії, що відбулося 8 грудня у Верховній Раді України? Одні кажуть, що це - перемога, інші, що це - вимушений компроміс. Чи нема у Вас відчуття поразки?
- Приходять різні думки, але через необхідність вирішувати стільки нагальних складних справ, немає часу належним чином осмислити все, що відбулося, і зробити глобальні висновки. Знаю твердо лише одне – не для поразки ми тут стоїмо! Кого не спитайте тут, всі скажуть: “Ми будемо стояти до перемоги!”
джерело
Комментариев нет:
Отправить комментарий